Загадкова природа випадкового плагіату
Випадковий плагіат — це ненавмисна неправомірна поведінка, яка передбачає невідповідне повторне тлумачення або неправильне цитування першоджерела. Зазвичай це відбувається під час академічного письма, оскільки студенти не завжди дотримуються правил правильного посилання. ненавмисний плагіат також може виникнути в художній літературі. Це трапляється, коли ваші висловлені ідеї нагадують раніше написані іншими авторами в подібному літературному жанрі. Щодо видів плагіату все ще точаться «битви думок». Постійно виникає запитання: «Чи потрібно нам оцінювати плагіатну лінгвістику чи плагіатний контекст?» Важко вважати певну сюжетну лінію плагіатом, якщо вона написана іншими словами, але може відображати впізнавану обстановку чи послідовність подій. Раніше плагіат передбачав переписування слово в слово. Так, це найжорстокіша форма плагіату, але це не єдиний вид, про який ми можемо привернути увагу. У цій статті я зосереджусь на випадковому плагіаті, а також на конкретних обставинах, за яких він може з’явитися. Явище криптомнезії точно вразить вас. Ви зрозумієте, наскільки важливо пам’ятати свій попередній досвід, особливо щодо отримання знань.
Випадковий плагіат і як його уникнути
Нещодавно моя сестра запитала мене: «Чи взагалі можливо уникнути плагіату? Ви носите в собі парадокс – я пам’ятаю вашу статтю, де ви розмірковували над чарівною Матрицею повторюваних подій і обставин, до яких ми всі причетні. На думку, ми підсвідомо займаємося плагіатом, тому що в момент народження ми вчимося копіювати інших і відображати конкретні елементи нашого оточення, але я не висловлюю свої думки. Отже, хіба не легше почати ділитися іншими?»
Треба сказати, що такі роздуми змусили мене ще глибше задуматися. Чи потрібна нам спеціальна система загальних думок, які не потребують посилань? Уявімо це як якусь інтелектуальну скарбницю, з якої можна брати необхідні знання і використовувати їх у своїх цілях. Можливо, вам дозволять наповнити його власними поглядами та новими дослідженнями, залишивши їх для інших людей, які скористаються вашою щедрістю у відповідь. Ці думки ведуть лише до малоймовірної можливої утопічної моделі суспільства. Чому так важко ділитися нашим досвідом з іншими? Справа в тому, що природа людини егоцентрична. Банально, нам просто потрібні винагороди за наші досягнення. Оскільки створити загальновідому утопію неможливо й недоцільно, ми не можемо винагороджувати лише окремих осіб чи групи людей. Треба прагнути винагороджувати всі вагомі досягнення. На щастя, ми маємо систему взаємозв’язків і оцінки знань, отриманих і так чи інакше втілених іншими. Згідно з його правилами справедливості, вам дозволяється використовувати професійні досягнення людей у власних роботах, але вам не дозволяється привласнювати ці досягнення. Щоб бути в безпеці, віддавання належності оригінальним авторам має бути вашим емпіричним правилом.
Чи можете ви випадково зробити плагіат?
Кожен автор, який поважає себе, повинен знати золоте правило автентичності: ніколи не публікуйте роботу, яка не була відредагована, вичитана і, що важливіше, відсканована за допомогою розширеного детектора плагіату. Отже, як перевірити, чи випадково ви не зробили плагіат? Уявімо також, що ваш редактор цього не помітив. Більш імовірно, що найсучасніший детектор, такий як PlagiarismSearch, вкаже неавтентичні частини, підкресливши відсоток плагіату, а також скеровуючи до точних джерел із небажаним збігом. Однак ви завжди повинні бути правдивими перед собою. Ви випадково починаєте плагіат, якщо не надаєте посилання відповідно до певних стандартів. Навпаки, якщо ви свідомо перефразуєте цілий абзац чийогось окремого розслідування, використовуючи всі можливі синоніми, змінюючи стиль написання, детектор не побачить плагіату, оскільки для його розпізнання потрібен якийсь «вищий» штучний інтелект. У цьому випадку ви навмисно займаєтеся плагіатом, намагаючись майстерно приховати проступок. Парадоксально, але не машина, а людина, яка знає точні ідеї та результати оригінальної письмової роботи, може розрізнити плагіат. А хто такі соколині та ерудовані? Переважно це самі науковці та кваліфіковані письменники або викладачі університетів.
У мене є друг Алекс, який навчається на першому курсі університету. Якось так склалося, що в старших класах він не писав рефератів, які вимагають спеціальних посилань. Вони здебільшого писали персоналізовані розповіді, індивідуальні думки, брали участь у сторітелінгу, тому посилання на джерела навіть не було вимогою. Можна сказати, що його перше композиційне завдання перевернуло його світ з ніг на голову. Він познайомився зі злісним академічним монстром під назвою плагіат, і так, випадково.
Чи є випадковий плагіат академічним порушенням?
Перш ніж продовжити розповідь про випадок навмисного присвоєння чужими ідеями мого друга, я хочу сказати, що випадковий плагіат за своєю суттю є академічним порушенням. Ти вчишся, щоб у майбутньому стати професіоналом. Звісно, у кожного експерта був вчитель чи впливовий фактор, але ви не можете досягти рівня професіоналів, якщо не навчитеся обробляти велику кількість інформації, аналізувати наукові статті та інші праці вчених та інших представників інтелектуальної еліти. Правильне посилання часто рятує ситуацію. У випадку з моїм другом випадковий плагіат полягав у перефразуванні без цитування творів, які він використовував. Він не вказав усіх авторів у своєму есе, оскільки помилково вважав, що прямі цитати мають бути подані з іменами дослідників у дужках, а перефразовані речення можуть залишатися без цитування. Проблема полягала в тому, що перефразовані ідеї лише здавалися оригінальними. Насправді йшлося про конкретні досягнення, які не могли втілити старання першокурсника. Так вийшов парадокс: він перевірив своє есе через детектор плагіату, і результати виявилися достовірними. Однак його професор знав тему дослідження і точні ідеї невідомого вченого. Ідеї були ретельно перефразовані за допомогою синонімів, але суть і послідовність їх викладу в основному збігалися.
Мій молодий друг був здивований, коли наступного дня його звинуватили в плагіаті. Пишучи свою статтю, він не усвідомлював неправильності такого перефразування. Після того, як викладач з’ясував причини, що призвели до поганої поведінки, Олексій зрозумів всю серйозність ситуації. Однак спочатку було важко довести, що плагіат було вчинено несвідомо. На щастя, отримав лише попередження. Алексу дозволили переписати підозрілі частини. З цього моменту він перетворився на референс-експерта. Іноді я люб’язно сміюся з нього, кажучи: «Кожного разу, коли у вас є письмове завдання, ви починаєте бачити демона нецитованих джерел у своїх кошмарах». Він лише сміється у відповідь і каже: «Ні, муза старанно цитованих творів завжди поруч».