Більше ніж мрії та плани

Життя письменника, біль письменника

Минув місяць після новорічної ночі, коли ми всі загадали свої особливі бажання, сподіваючись на більш натхненний, плідний і просто чудовий рік. Я загадала 7 заповітних бажань, і одне з них було пов'язане з письмом. У моїй голові це звучало так: я хочу розкрити своє письменницьке Я безмежно й безповоротно; останнє слово має чудовий еквівалент «книга та свічка», що є ідеальною алюзією для моєї творчої душі, скутої льодом інерції та внутрішніх страхів… Тож я загадав це бажання, але не записав жодних резолюцій: я винен у тому, що сміюся з людей, які одержимі цими списками кращого себе. Гаразд, цей аутотренінг може бути навіть ефективним, і якщо мені не подобаються списки нудних матеріалістичних прагнень, я можу написати щось інше, щось креативне, таємниче, повноцінне… Я збираюся зізнатися, що я не дав собі жодних обіцянок через страх не досягти тих «стратосферних цілей». Я людина, яка пливе за вітром, постійно змінюючи напрямки… Я шалено залежу від свого настрою, який відображає чотири пори року протягом одного дня. Я – втілення Хаосу (але хіба не звідки береться гармонія?). Я люблю свободу, мені важко підкорятися, як і мені важко завершувати почате, коли мені стає нудно. Тому для мене часто є викликом працювати, виконувати рутинні завдання; тому я страждаю від Реальності і все моє життя крутиться навколо втечі… Я навіть зараз, коли записую свої думки, тікаю від рутинного існування, моя священна гавань — десь у чужих просторах, де панує Уява, але красиві фантасмагорії часто народжуються в моїй голові, щоб там залишитися… Я не написав і дюжини пристойних оповідань; Я не видала книгу, незважаючи на те, що в моєму внутрішньому світі перетинаються так багато сюжетних ліній. Я прихильник письменників, переважно класичних авторів, які здатні змінювати думку читачів, просвічуючи їх, як прозріння та пророцтва… Великі автори продовжують просвітлювати навіть після своєї смерті. Я сам радше шанувальник, ніж майстер слів.

Я знаходжу відповідь на свої тривоги в темних закутках свого серця: я боюся писати, бо думаю, що ніколи не стану одним із них, смішно, чи не так? Я обожнюю книги, які вражають, прохолоджують до кісток, викликають у вас страх, спантеличують… Боюся, що ніколи не напишу жодної такої унікальної та важливої ​​книги. Але коли настає ніч, коли я споглядаю шрами Місяця, крикливий вираз її обличчя, що постійно змінюється, похмурі хмари, що покривають мармурове тіло стародавньої богині, я відчуваю Прокинься! Раптом самотня Селена додає мені енергії, таємниче цілує мої очі, щоб я побачив потойбічну красу навколо… Натхнення тече моїми венами, і моя рука починає гарячково писати – химерні вірші, променисто-сумні пісні, які руйнують спокій одвічних епох, переплетених терном легенд. Я співаю собі, уявляючи, що я прийшов з Місяця, я її таємна дитина, чия місія полягає в тому, щоб наповнити цей жахливий світ місячними казками, вірою в інші чарівні світи… Я письменник всередині, тому що я писав для себе на околиці свого розуму, я не ділився більшістю своїх фантазій навіть з найближчими друзями. Я подумав: «Ні, ці ідеї надто химерні, надто ефемерні, надто абстрактні, надто загадкові, надто божевільні…», таким чином захопивши цих фантазійних дітей у фіолетову скарбничку мого розуму. Чому фіолетовий? Цей колір раптово хлюпнув у мою свідомість і розвіявся, як театральний дим. Знову натяки... Можливо, настав час розірвати це порочне коло егоцентричного самовираження. Я не знаю, чи зможу я ще вразити вас, але якщо я не почну писати, я не відкрию своїх прихованих можливостей, я не здобуду більш дорогоцінних знань, я залишусь у клітці своїх нездійсненних мрій. 

Чи варто почати з простих рішень, які я раніше ненавидів? Чи можу я перетворити ці нудні самообіцянки на щось неочікувано корисне? Я зроблю це не тільки для себе, але й для Вас, хто споріднено вагається, сумнівається і боїться струсити дрімоту своїх муз крафту.

Рішення для бездіяльних майстрів слів

  • I. Заглиблення в серцевипаючі фобії.
  • Страх — ваш заклятий ворог, тому що він поглинає вашу особистість, заморожує ваші прагнення, змушує вас тікати. Візьміть свій меч уяви і бийтеся з ним! Подивіться своїй фобії в очі, переступіть її, станьте її володарем. Ваша головна мета, як письменника, — описати всі свої страхи. Ви можете відчувати себе некомфортно на початку, викидаючи найбільш незграбні та неприємні страхи на раніше вільні сторінки. Однак поступово ви почнете перетворюватися зі слабкої заляканої істоти на новонародженого воїна, який достатньо могутній, щоб перемогти Angst. Якщо ви прагнете створювати фантастику, ви повинні не просто знищити ці фобії, ви повинні перетворити їх на вражаючі сюжетні лінії, від яких холоне кров. Це допоможе вам зіткнутися зі своїми внутрішніми жахами і змінити своє ставлення до них. Тільки пам’ятайте, хороша художня література залишає відбиток у свідомості читачів, тож ви повинні бути достатньо сміливими, щоб поділитися цими страхами зі своєю аудиторією, щоб вони відчули правдивість ваших почуттів… і так, тепер ваші читачі боятимуться, але кому не подобається чудова історія жахів?

  • II. Отримайте натхнення від мудрих.
  • Називайте мене старомодним, але привиди існують не лише для того, щоб викликати у вас мурашки, але й для того, щоб надихати вас чудовими перлинами. Якось так склалося в моєму житті, що для мене найбільші вчителі та впливові люди мертві в нашій реальності, але вони більш ніж живі в книгах, які вони написали. Магія живе на сторінках класичної літератури. Я не можу до кінця пояснити цей феномен, але сучасна література просто не має цінних якостей класичної. Що ще цікавіше, головна книжкова квінтесенція склалася, здається, не в античні часи, а протягом XVIII-XX століть… Ці 200 років особливо опрацьовували готичні елементи, багатогранні фантасмагорії, чудово поєднували романтизм із магічним реалізмом, який шалено перетікав у сюрреалізм, зливали мотиви «вільного джазу» у книги, перетворювали наукову фантастику на пророцтва… Якщо класична література залишається для вас невідкритою, плекайте свій внутрішній примхливий Романтик разом з Е. Т. А. Гофманом, станьте відчайдушним філософом і занурюйтесь у похмуру російську дійсність ХІХ століття разом із Достоєвським, переоцініть глибину казок із Г. К. Андерсеном, блукайте таємничими вуличками Праги та відкривайте найнесподіваніші речі. езотеричні куточки людської свідомості з Ґуставом Мейрінком, навчитись створювати вражаючі дивацтва поетичного потоку свідомості з Діланом Томасом… Моє рішення щодо «мудрих» також полягає в тому, щоб прочитати всі ті нібито карколомні класичні книжки, яких я ще не торкався. Я знаю, що буду одночасно зачарований і розчарований, але мені потрібно рухатися вперед, тому що я став палким перечитувачем своїх улюблених творів: це еквівалентно поклонінню тим самим божествам, знаючи, що вони не ті у Всесвіті (у моєму випадку, у Книжковому царстві).

  • III. Не бийтеся на мечах. Боріться своїми словами.
  • Моторошний письменницький блок щодня висміює ваші зусилля. Письменницький блок — це безформний монстр, який атакує вашу творчу ідентичність і намагається стерти її (принаймні на деякий час) або зробити вас таким же аморфним… Це як Шоггот Лавкрафта, жахливий звір, який наслідує, але ніколи не стає кимось. Прочитайте цей опис жахливого шоггота, тільки уявіть, що він прийде! «Це була жахлива, неописувана річ, величніша за будь-який потяг метро — безформне скупчення протоплазматичних бульбашок, слабко самосвітяться та з міріадами тимчасових очей, що формуються та не формуються, як пустули зеленуватого світла по всьому тунельному фронту, який налітає на нас, розчавлюючи шалених пінгвінів і ковзаючи по блискучій підлозі, що він і його подібні так злісно звільнився від усього сміття». H. П. Лавкрафт, «У горах безумства»

    Це потворна річ, паразит, і хіба письменницький блок також не є паразитом? Ваш єдиний вихід - знущатися над цим. Так, ніби це жахлива жива істота, яка хоче висмоктати вашу творчу енергію. Це легко вбити за допомогою уяви. Я вже згадував «заклинання блокування письменника» в одній зі своїх статей. Однак, якщо перетворення цієї кризи на потворну істоту, щоб знищити її будь-якою зброєю уяви, для вас надто моторошно, ви можете просто проігнорувати це або записати. Це парадокс: будь-яку письменницьку блокаду (легку та важку) можна списати! Проблема в тому, що ви не можете почати висловлювати свої думки, коли відчуваєте цю внутрішню перешкоду, але зазвичай ви не можете написати те, що маєте написати – так це стає складнішим. Що ще гірше, ви стаєте надто зосереджені на присутності цього скрутного становища, яке змушує вас дивитися на порожню сторінку годинами… Знищіть блок, описавши його! Після того, як вам вдасться описати це або ваші почуття з цього приводу, ви можете продовжити писати про щось випадкове, звичайне, те, з чим ви стикаєтеся щодня. Наприклад, ваш кіт дивиться у вікно: пориньте в його розум, розкажіть історію свого вихованця, уявіть його мрії про птахів або навіть щось набагато більш химерне. Гофман вигадав цілий роман про кота-філософа, який вміє читати і писати: «Життя та думки кота Мурра». Звичайно, якщо ваша пенкрафтова криза виникла під час виконання конкретної роботи, такі химерні блукання розуму не допоможуть вам виконати завдання, але ця тактика сприятиме перезавантаженню потоку ваших думок, активізації творчого процесу. Навпаки, якщо письменницький блок нападає на вас, коли ви намагаєтеся вигадати щось вигадане, метод опису кожної дрібниці, яку ви бачите навколо, або будь-яких емоцій, які ви зараз відчуваєте – працює бездоганно!

  • IV. Припиніть братися за нудну «письменницьку» роботу
  • Письмо й копірайтинг — це різні речі. Радикально. «То ти хочеш бути письменником?...» (я майже наспівую цю фразу), то не будь копірайтером. Досить проста формула. Копірайтинг — це реклама, примітивні ключові слова, які ви скоро ненавидите використовувати; це проти уяви, це рідко буває творчим. Справжнє письмо має душу. В ідеалі автору не варто вказувати, що і як писати: натхнення приходить зсередини, процес створення сюжетних ліній є сакраментальним, саме тоді ти зв’язуєшся зі своїм космічним я, з музами творіння. Так, інколи важко зводити кінці з кінцями, тому що потрібно платити за оренду, купувати їжу, книжки!, а вашій ексцентричній особистості потрібен більш яскравий одяг… наші «необхідні речі» можуть бути нескінченними. Тож ви шукаєте всі види фрілансерських пропозицій, де потрібні навички письма. Я знаю, що часто здається неможливим стати самозайнятим письменником, який живе у своєму ідеальному фантастичному царстві з музами; шлях письменника тернистий, але ці терни можуть з часом перетворитися на троянди. Навіть якщо у вас робота, яка не має нічого спільного з письменництвом, ви не повинні вбивати в собі автора, якщо відчуваєте, що світ потребує ваших історій. Не мудра порада: пишіть щонайменше 500 слів щодня, незалежно від того, наскільки ви втомлені чи апатичні після своїх рутинних обов’язків. Скільки вам потрібно часу, щоб написати 500 пристойних слів? Це може зайняти всього 30 хвилин. Я переконую себе і таких, як я: ми маємо цей час щодня, навіть більше. Ненаписані слова, як і нездійснені мрії, – це тягарі, які ви, з сумом, можете нести все своє життя.

  • V. Відкрийте іншу мистецьку сторону
  • Мистецтво виховує мистецтво. Якщо ви можете малювати образи у своїй голові та записувати їх, чому ви не можете стати художником у його справжньому розумінні? Якщо ви чуєте музику в словах, які читаєте або говорите, чому ви не можете стати музикантом? Розвиток інших художніх здібностей допоможе вам стати більш фантазійним і вільним духом. Багатогранні види мистецтва наповнять ваше життя глибокими роздумами, новими підходами до письма, несподіваними геніальними рішеннями. Також важливо спілкуватися з колегами-авторами, художниками та музикантами, дотримуючись дивовижних давніх традицій інтелектуальних клубів, де поєднувалися й процвітали неймовірні прояви людської винахідливості. Моє натхнення зникає, коли я подорожую туди, де літературний бомонд минулого організовував свої ексцентричні салони, наповнені мистецтвом, де паризькі поети пили абсент, де богемські письменники розповідали окультні казки… Подорожуйте світом поетично та зважтеся на подорож у своєму розумі.

    Якщо вам судилося стати письменником, ви зрозумієте це після свого першого елегантного твору, який змусить ваше серце тремтіти. Якщо тобі судилося стати письменником, ніякі рутинні обов’язки, ніяка звичайна втома не змусять тебе перестати складати історії (навіть якщо тільки в голові). Якщо вам судилося стати письменником, ви не перестанете дивуватися, мріяти та шукати глибини навіть у звичайних речах. У мене все ще є сумніви, у мене все ще є страхи, але в мене є така могутня мрія, що, здається, якщо я її не здійсню, я буду приречена жити чужим життям, а не своїм… Мій справжній Новий рік стане моїм особистим Відродженням, коли я непохитно відкрию та прийму Автора в собі.