Термін плагіат стосується використання ідей, тексту, досліджень та інших типів інтелектуальної власності без посилання на первісного власника права інтелектуальної власності. Випадки плагіату можуть мати місце в різних сферах культури та освіти, включаючи кінематограф, поезію та письменство, наукові дослідження, пісні тощо. Є навіть деякі відомі випадки плагіату в національних символах держав, як-от плагіат національного гімну чи кольорів прапора. Закони та політика щодо плагіату були розроблені та прийняті в законодавчих системах найрозвиненіших країн. Очевидно, що особа, яку спіймають на плагіаті, має понести відповідне покарання. Наслідки плагіату залежать від характеру справи про плагіат, відсотка плагіату, статусу автора та ставлення суспільства до оригінальності в конкретній країні. У той час як випадок щодо плагіату в програмі бакалаврату може призвести до серйозного попередження з можливістю виключення з коледжу, плагіат у публічних виступах урядовців чи дисертаційних роботах видатних вчених може призвести до псування репутації, звільнення з посади та суспільного неприйняття. Крім того, відомі люди, яких звинувачують у плагіаті, зазвичай стають фігурантами гучних судових процесів. Таким чином, наслідки плагіату можуть мати негативний вплив на всю кар'єру та життя.
Найцікавіші випадки позовів про плагіат пов'язані з діяльністю відомих політиків, письменників, режисерів, композиторів і художників. Багато відомих діячів були замішані в скандалах з плагіатом. Але є й резонансні випадки, які привертають увагу кожного без винятку. Отже, якщо ви один із тих зацікавлених людей, продовжуйте читати цю статтю, щоб дізнатися про десятку найпопулярніших випадків плагіату, які призвели до судових позовів.
На десятку історій про плагіат потрапили судові позови:
-
У 2013 році групу «Blurred Lines» звинуватили в плагіаті діти Марвіна Гея. Діти Гей взяли 7,3 мільйона доларів за запозичену пісню під назвою «Got to Give Up», автором якої був їхній батько. Учасники групи визнали схожість свого хіта з піснею Марвіна Гея. Однак вони пояснюють таку схожість радше випадковістю, ніж плагіатом. У будь-якому випадку, 7,3 мільйона доларів — це вражаюча плата за так званий збіг!
-
Одним із найбезглуздіших позовів про плагіат є справа Тейлор Свіфт, яку звинувачують у плагіаті тексту пісні співака R&B Джессі Брема. Останній звинувачує Тейлор Свіфт у використанні кількох речень із його пісні «Haters Gonna Hate» у своїй пісні «Shake It Off». Брахем планує відсудити 42 мільйони доларів за цей збіг. Однак більшість рецензентів відзначають, що певна фраза не є інтелектуальною власністю, а скоріше часто використовуваною римою. Таким чином, звинувачення виглядають як смішна спроба заробити «легкі гроші».
-
Сенатор Джозеф Байден був винний у плагіаті та був змушений відмовитися від участі в президентській виборчій кампанії в 1988 році. Сенатор визнав, що він оманливо сплагіатував текст у своїй першій роботі на вступному курсі методології та не надав правильних цитат. Щоб очистити свою репутацію, Джо Байден передав цю справу до Верховного суду Делаверу, і суд відхилив звинувачення. Однак пізніше в політичній кар'єрі Джо Байдена знову звинуватили в плагіаті. Тоді у справі були факти плагіату в його публічних виступах, де він не віддав належної оцінки таким авторам, як сенатор Кеннеді та Ніл Кінок. Наслідком плагіату став вихід з президентської кампанії.
-
Президента Росії Володимира Путіна звинуватили в плагіаті кандидатської дисертації, де він майже «дословно» скопіював текст управлінської статті, написаної двома професорами Піттсбурзького університету. Дисертація Путіна довгий час була дивом, поки деякі дослідники не знайшли електронну копію його роботи в публічній бібліотеці. Вступна частина дипломної роботи містила 16 сторінок повністю скопійованого тексту. На відміну від західних колег, які намагалися прояснити ситуацію і пошкодувати про свою нелегітимну діяльність, Путін проігнорував звинувачення.
-
Міністра оборони Німеччини Карла-Теодора цу Гуттенберга звинуватили в плагіаті частини його дисертації. Аналітичний огляд його роботи показав, що приблизно 63% усього тексту було запозичено без акредитації. Гуттенберг був негайно звільнений зі своєї високої посади та втратив титул доктора.
-
Прем'єр-міністра Румунії Віктора Понту звинуватили в копі-паст-плагіаті його кандидатської дисертації. За даними прокуратури, Понта сфальсифікував 27% своєї роботи. По-перше, він усіляко заперечував звинувачення, заявляючи, що звинувачення в плагіаті сфабриковані його політичними суперниками. Пізніше Понта визнав частину запозиченого контенту. Найбільш шокуючим моментом справи є реакція Міносвіти. Він не схвалив звинувачення, відкликав позов і розпустив комісію, яка розслідувала справу.
-
Аннетт Шаван, яка була міністром освіти та досліджень Німеччини, звинуватили в плагіаті її кандидатської дисертації. Університет Дюссельдорфа ініціював розслідування, яке привело до висновку, що в роботі було використано 60 вторинних джерел без будь-якого посилання на авторство. Після цих висновків Аннет Шаван пішла у відставку з посади міністра, а її звання доктора філософії було скасовано.
-
У 2012 році зі звинуваченнями в плагіаті зіткнувся голова Християнсько-демократичної народної партії Угорщини Цолт Сем'єн, який також був віце-прем'єр-міністром країни. За даними угорського новинного порталу, дисертація Семєна містила 40% плагіату без будь-яких цитат. Університет, де Сем'єн отримав ступінь доктора філософії, дійшов висновку, що вони не можуть прийняти рішення про основне приписування вмісту на користь будь-якого автора. Таким чином, незважаючи на анулювання ступеня доктора філософії, Цолт Семьєн продовжує займати ту саму позицію на політичній арені та має статус доктора філософії.
-
У 2004 році Florida Times завершила розслідування редакційного вмісту на плагіат. Слідча комісія виявила численні випадки плагіату, неналежного посилання та перефразування. Один із найпочесніших редакторів Ллойд Браун зізнався, що в його редакційних статтях також був плагіат. Однак він також зазначив, що ніколи не мав наміру займатися плагіатом. І через цей безсоромний випадок попросив у відставку з посади редактора Florida Times.
-
Джейсон Блер, редактор New York Times, був набагато більше залучений до неетичної поведінки, ніж його колега Ллойд Браун. Інтелектуальне шахрайство постійно вчиняв умисно. Аналіз редакційних оповідань Блера показав, що він використовував підроблені факти, фотографії та інше на підтримку своїх поглядів. Шкода від його некваліфікованих робіт для NYT колосальна, і редакція визнає цю проблему частиною поганої системи координації між співробітниками.
По всьому світу існує багато подібних історій справ про плагіат і судових позовів. Очевидно одне – ідеальної та ефективної системи виявлення плагіату не існує.
