Наскільки поширений плагіат? Єдиного надійного відсотка, який описував би ситуацію в усьому світі, не існує. Під назвою «статистика плагіату» часто об’єднують принципово різні показники: текстові збіги в перевірених документах, відповіді студентів на анонімні опитування та офіційно встановлені випадки порушень. Ці цифри не можна підміняти одна одною.

Наприклад, оприлюднений звіт PlagiarismSearch за 2018–2025 роки охоплює приблизно 87,24 млн перевірок тексту. Це кількість перевірок, а не 87,24 млн людей, які вчинили плагіат. Окреме австралійське дослідження, опубліковане у 2026 році, аналізує, про які дії повідомляли студенти і як вони розуміли конкретні способи використання чужого тексту. Зіставляти такі джерела корисно лише тоді, коли зрозумілі їхні методи та знаменники. Нижче — перевірені факти, порівняння типів даних і приклади відповідального цитування. [1] [2]

Основні статистичні дані про плагіат (2026)

87,24 млн перевірок за 2018–2025 роки. За даними PlagiarismSearch, протягом цього періоду через платформу виконано приблизно 87,24 млн перевірок, які враховано в анонімізованій агрегованій статистиці. Показник описує активність перевірок, а не кількість унікальних авторів, документів або доведених порушень. Джерело: звіт PlagiarismSearch.com, опублікований 13 липня 2026 року. [1]

17,35 млн перевірок і 9,73% середньозваженої частки збігів у 2025 році. У тому самому наборі даних PlagiarismSearch на 2025 рік припадає 17,35 млн перевірок. Значення 9,73% — це оприлюднена середньозважена виявлена частка текстових збігів або потенційно неоригінальних фрагментів у поданих документах. Воно не означає, що 9,73% студентів вчинили плагіат. Обидва числа походять з одного звіту, а не з двох незалежних досліджень. [1]

2177 учасників опитування в шести університетах Австралії (2024). У рецензованому дослідженні Кертіса та співавторів, опублікованому в березні 2026 року, проаналізовано відповіді 310 студентів Western Sydney University і 1867 студентів п’яти інших австралійських університетів, отримані у 2024 році. Це самооцінка дій за конкретною анкетою, а не підтверджені порушення серед усіх студентів Австралії. [2]

40,3% за одним конкретно визначеним сценарієм письма (2024). Серед 310 опитаних студентів Western Sydney University у 2024 році 40,3% повідомили, що принаймні раз діяли так, як описано в сценарії «удаваного перефразування» (sham paraphrasing): використали формулювання джерела із зазначенням автора, але без належного оформлення прямої цитати. Це відповідь на одне запитання в одному університеті, а не загальнонаціональний чи світовий показник. [2]

Ці чотири факти взято лише з двох першоджерел: звіту платформи та однієї рецензованої наукової статті. Відмінності в одиниці спостереження й принципах формування вибірки не менш важливі, ніж самі числа.

Що насправді вимірює статистика плагіату?

Перш ніж повторювати певний відсоток плагіату, з’ясуйте, що саме рахували. Знаменник — це кількість перевірених текстів, людей, які заповнили анкету, чи адміністративних справ? Навіть математично правильний відсоток може вводити в оману, якщо цей контекст втрачено в статті, презентації або навчальних матеріалах.

Порівняння чотирьох типів даних

Чотири різні типи доказів, які використовують у статистиці плагіату
Тип данихОдиниця вимірювання та методЩо можна і чого не можна встановити
1. Текстові збіги та перевірки на платформіОдиниця: кількість перевірок або виявлена частка збігів у перевірених документах. Метод: автоматизоване зіставлення з доступними індексованими джерелами та агрегування результатів.Показує закономірності серед документів, які надходять на цю платформу. Не показує кількості доведених випадків плагіату чи поширеності порушень серед усіх студентів. Приклад: звіт PlagiarismSearch за 2018–2025 роки. [1]
2. Добровільні опитування студентівОдиниця: респонденти та описані в анкеті типи поведінки. Метод: учасники самі повідомляють, чи діяли вони за наведеними сценаріями.Показують відповіді конкретних учасників і дозволяють обережно порівнювати повторні опитування з однаковими запитаннями. Не доводять фактичних порушень у кожному випадку, не є глобальним переписом і не встановлюють причин змін. Приклад: австралійські опитування Curtis та співавторів. [2]
3. Офіційно встановлені порушенняОдиниця: справи, розглянуті в певній системі кваліфікацій і дисциплінарних процедур. Метод: зареєстровані розслідування, що завершилися санкцією.Показують кількість підтверджених і санкціонованих справ у межах цієї системи. Не охоплюють усіх невиявлених випадків, не обов’язково дорівнюють кількості порушників і не описують поширеність серед усіх студентів. Приклад: звіт Ofqual щодо Англії за 2024–2025 навчальний рік. [3]
4. Дані про використання або автоматичну класифікацію ШІ-текстуОдиниця: відповіді про використання інструментів, результати оцінювання згенерованого тексту або категорії конкретної політики. Метод: опитування, автоматична класифікація чи адміністративний облік.Показують лише саме виміряну поведінку або категорію. Не дозволяють автоматично стверджувати, що згенерований ШІ текст є плагіатом. Приклади: окреме запитання про genAI в дослідженні Curtis та категорії регулятора. [2] [3]

Ці категорії не можна зводити до єдиного середнього показника. Зокрема, «відсоток збігів у тексті» та «відсоток респондентів, які повідомили про певну поведінку» мають різні знаменники. Навіть дослідження одного типу можуть відрізнятися за аудиторією, правилами, формулюванням запитань та мотивацією учасників.

Показник схожості або текстових збігів також не встановлює наміру автора. До збігів можуть потрапляти належно оформлені цитати, бібліографія, усталені вислови чи фрагменти, які справді потрібно виправити. Оцінювати треба самі збіги та вимоги конкретного закладу чи видання. Універсального «безпечного» або «неприйнятного» відсотка схожості для всіх робіт немає. [1] [4]

Про що свідчать повторні опитування студентів

Один зі способів дослідити зміни з часом — повторювати порівнювані запитання в тому самому університеті. Curtis та співавтори так аналізували Western Sydney University (WSU): опитування 2004 року (425 учасників), 2009-го (147), 2014-го (120), 2019-го (1099) та 2024-го (310). У хвилі 2024 року також взяли участь 1867 студентів п’яти інших університетів Австралії. Це були різні групи респондентів у різні роки, а не спостереження за тими самими людьми протягом двадцяти років. [2]

Дослідники розглядали сім типів поведінки, пов’язаної з плагіатом, за конкретними сценаріями: чи вдавалися до неї учасники, чи вважали її плагіатом і наскільки серйозною оцінювали. За вимірюваними показниками у WSU у 2024 році студенти рідше повідомляли про такі дії, ніж у 2004 та 2009 роках. Водночас чимало відмінностей порівняно з 2019 роком не були статистично значущими. За кількома показниками відповіді з п’яти інших університетів у 2024 році були загалом схожими, хоча характеристики вибірок різнилися. [2]

Результат щодо «удаваного перефразування» показує, чому важливе точне формулювання запитання. Серед респондентів WSU 2024 року 40,3% зазначили, що коли-небудь діяли відповідно до такого сценарію: студент дослівно переписав речення з журнальної статті, навів посилання у форматі «автор — рік», але не поставив лапки й не зазначив сторінку. Йдеться саме про цей сценарій та самооцінку респондентів, а не про всі випадки невдалого перефразування чи твердження, що 40,3% студентів Австралії вчинили плагіат. [2]

Самозвіти допомагають зрозуміти поведінку та обізнаність студентів, але це не безпосередня перевірка їхніх навчальних робіт. Участь була добровільною, люди можуть применшувати соціально небажані дії, а відповіді залежать від формулювання запитань. Повторні вимірювання показують тенденції, проте не доводять, що зміни спричинили певна технологія, навчальна програма чи університетська політика. Коректний висновок для редакторів і викладачів вужчий: у цій серії опитувань самостійно повідомлені дії в одному університеті загалом траплялися рідше, ніж у найраніших хвилях. [2]

Що показують 87,24 млн перевірок PlagiarismSearch

13 липня 2026 року PlagiarismSearch опублікував звіт Global Plagiarism Trends 2018–2025. Він узагальнює анонімізовані дані про перевірки на платформі, поєднуючи раніше погоджену історичну звітність за 2018–2024 роки з уточненою таблицею джерельних даних за 2025 рік. Загалом за вісім років у ньому враховано приблизно 87,24 млн перевірок, зокрема 17,35 млн за 2025 рік. Це спостереження в межах платформи, а не репрезентативний перепис студентів чи університетів у світі. [1]

Особливо уважно слід тлумачити середньозважений показник 9,73% за 2025 рік. У Data Hub його визначено як середню за даними платформи виявлену частку текстових збігів або потенційно неоригінальних фрагментів у перевірених документах. Для кожного рядка джерельних даних спостережений відсоток зважується за кількістю перевірок: сума добутків (кількість перевірок × відсоток у рядку) ділиться на суму перевірок. Це середньозважене значення показників рядків, а не окремо перевірений підрахунок кожного слова в усьому корпусі. Воно не доводить, що 9,73% документів містили плагіат або що 9,73% людей вчинили порушення. [1]

Є кілька причин не трактувати показники платформи як статистику всього населення. Один документ можуть перевіряти неодноразово, а опубліковані агреговані дані не визначають кількості унікальних людей чи робіт. Частка різних організацій і типів документів може бути нерівномірною. З роками можуть змінюватися країни, мови, клієнти та поширені сценарії попередньої перевірки. Наприклад, частіше регулярне тестування могло б додати багато звичайних робіт до вибірки. Це можливі чинники зміни середнього значення, а не встановлені причини в цьому наборі даних. [1]

У звіті є й історичні річні показники, однак ми не перетворюємо різницю між 2024 і 2025 роками на заяву про світове зниження плагіату. Для 2025 року застосовано уточнений розрахунок зі зважуванням за рядками джерельних даних, тоді як 2018–2024 роки спираються на погоджену історичну серію. Точну порівнюваність вибірок і способів вимірювання між цими періодами в межах цієї статті незалежно не перевіряли. Кількість перевірок за країнами також не може бути підставою для рейтингів академічної доброчесності держав. [1]

Оригінальні таблиці, визначення показників, річні дані, географічне охоплення, обмеження методології та звіти для завантаження доступні в першоджерелі PlagiarismSearch: https://plagiarismsearch.com/ua/global-plagiarism-trends-2018-2025. Ця стаття пояснює, як тлумачити показники, а не дублює повний набір даних.

Чому підтверджені порушення дають іншу картину

Адміністративна статистика може точніше показувати, які порушення були офіційно встановлені, однак зазвичай охоплює лише певну систему кваліфікацій та її процедури. Англійський регулятор Ofqual повідомив про 1195 справ щодо порушень правил студентами в межах кваліфікацій performance-table qualifications (PTQ) за 2024–2025 навчальний рік, у яких застосували принаймні одну санкцію. Це різні види порушень, а не 1195 доведених випадків плагіату. [3]

Регулятор застерігає: статистика не включає порушень, які не виявили або за які не наклали санкцію. Одна справа може стосуватися кількох студентів, а один студент — фігурувати в кількох справах. Кількість виданих сертифікатів також не дорівнює числу унікальних порушників. Отже, ні 1195 справ, ні просте ділення цієї кількості на число сертифікатів не дають справжньої поширеності плагіату серед студентів Англії. [3]

Саме тому адміністративні справи, анонімні опитування й автоматично виявлені текстові збіги потрібно розглядати окремо, коли порівнюють результати в освіті.

П’ять помилок у використанні статистики плагіату

  1. Публікувати відсоток без знаменника. Фраза «40% вчинили плагіат» нічого не пояснює. Сорок відсотків кого, в якому році та у відповідь на яке запитання? Краще назвати точний сценарій «удаваного перефразування» в опитуванні WSU 2024 року та групу з 310 респондентів. [2]
  2. Плутати рік публікації з роком збору даних. Curtis та співавтори опублікували дослідження у 2026 році, але останні відповіді студентів зібрали у 2024-му. Аналогічно PlagiarismSearch опублікував звіт у липні 2026 року, хоча перевірки охоплюють 2018–2025 роки. Якщо різниця суттєва, зазначайте обидві дати. [1] [2]
  3. Називати текстову схожість доказом порушення. Збіг може виникати в правильно оформленій цитаті або бібліографії, а значення відсотка залежить від контексту. Не вигадуйте універсальну дозволену межу, наприклад 15% або 20%: переглядайте фрагменти джерел і правила конкретного закладу. [4]
  4. Вважати будь-яке використання генеративного ШІ плагіатом. Генерація ідей, мовне редагування, створення чернетки чи включення ШІ-тексту до роботи порушують різні питання авторства та правил використання. Деякі дії можуть суперечити політиці закладу, інші — бути дозволеними. Виявлення ШІ-тексту, сам факт використання ШІ та плагіат — не одне й те саме. [2] [3]
  5. Робити світовий рейтинг із нерепрезентативної вибірки. Велика кількість перевірок у певній країні може свідчити про активніше використання сервісу, а не про більшу кількість порушень. Добровольці з кількох університетів так само не становлять випадкової вибірки всіх студентів країни. Завжди вказуйте, кого й що досліджувало джерело. [1] [2]

Як коректно цитувати ці показники

У реченні з числом називайте одиницю вимірювання та посилайтеся на першоджерело, а не на переказ без посилань. Ось приклади формулювань, які можна адаптувати до потрібного стилю цитування:

«За даними PlagiarismSearch.com (2026), за 2018–2025 роки виконано приблизно 87,24 млн анонімізованих перевірок на платформі; це кількість перевірок, а не підтверджених випадків плагіату». [1]

«Curtis та співавтори (2026) проаналізували анонімні опитування 2024 року: 310 респондентів у Western Sydney University та 1867 — у п’яти інших університетах Австралії». [2]

«Ofqual (2026) зареєстрував 1195 справ із санкціями за порушення правил студентами в межах PTQ в Англії у 2024–2025 навчальному році; справи стосувалися різних порушень, а не лише плагіату». [3]

Якщо наводите відсоток, уточнюйте виміряну поведінку, групу респондентів, період і головне обмеження. Перед повторним використанням чисел із набору даних, який можуть коригувати, перевіряйте його актуальну сторінку.

Джерела, межі висновків і методологія

Цей матеріал є редакційним оглядом звіту PlagiarismSearch, рецензованого австралійського дослідження опитувань, адміністративної статистики англійського регулятора та офіційних роз’яснень щодо текстових збігів. Ми не об’єднуємо ці дані в нову оцінку поширеності плагіату. Показники PlagiarismSearch взято з опублікованого звіту; базові сирі серверні дані для цієї статті незалежно не аудіювалися. Дані Curtis відображають анонімні відповіді добровільних учасників за визначеними дослідниками сценаріями. Статистика Ofqual охоплює лише справи із санкціями в окремих системах кваліфікацій. Графіки та емпіричні таблиці Curtis та співавторів тут не відтворено; наведене порівняння типів вимірювань — оригінальне пояснювальне узагальнення.

Першоджерела

  1. PlagiarismSearch.com (2026, July 13). Global Plagiarism Trends 2018–2025: What 87M Checks Reveal About Academic Integrity. https://plagiarismsearch.com/ua/global-plagiarism-trends-2018-2025
  2. Curtis, G. J., Arness, D. C., Baird, M., Price, C., Thomson, S., Tremayne, K., & White, A. W. (2026, March 27). Results from two decades of five-yearly plagiarism surveys: new insights into prevalence, understanding, attitudes, knowing vs naïve plagiarism, and generative artificial intelligence (genAI). International Journal for Educational Integrity, 22, Article 7. https://doi.org/10.1007/s40979-026-00215-z
  3. Ofqual (2026, May 5). Malpractice in vocational and technical qualifications: 2024 to 2025 academic year. GOV.UK. https://www.gov.uk/government/publications/malpractice-in-vocational-and-technical-qualifications-2024-to-2025-academic-year/malpractice-in-vocational-and-technical-qualifications-2024-to-2025-academic-year
  4. Turnitin (2026, June 18). Does Turnitin check for plagiarism and what is a good Similarity score? https://helpcenter.turnitin.com/hc/en-us/articles/27811925295501-Does-Turnitin-check-for-plagiarism-and-what-is-a-good-Similarity-score