Журналістику часто вважають четвертою владою, оскільки вона, незважаючи на те, що не є прямою політичною силою, здатна впливати на наше сприйняття всіх важливих сфер життя: від політики до культури. ЗМІ стали невід’ємною частиною сучасного життя. Люди легко засвоюють інформацію, висвітлену в щоденних статтях, і вони схильні довіряти матеріалам, які містяться в їхніх улюблених газетах, журналах і медіа-порталах. Зізнайтеся, чи не стали ви жертвою сфабрикованих новин? Навіть не усвідомлюючи цього, ми запускаємо поширення цих неправдивих історій по всьому Інтернету за допомогою наших соціальних мереж. Безперечно, журналістські містифікації — це тривожні явища, про які вам слід пам’ятати, але я спробую розібратися в конкретних випадках у своїй наступній статті. Цього разу я спробую зловити за хвіст ще одного звіра плагіату – у нього гострі зуби та довгий язик, він любить їсти, жувати та випльовувати спотворені версії статей, написаних праведними журналістами та блогерами. Монстр порушення етики називається плагіат онлайн-медіа.

У мене є друг кореспондент Радіо Свобода. Зазвичай вона пише про важливі політичні та культурні події в країнах, що розвиваються, які мають перешкоди на шляху свободи слова. До таких країн належать Росія, Білорусь, Україна та ін. Головний парадокс полягає в тому, що в цих країнах також є неймовірно креативні та чесні журналісти, але її статті неодноразово піддавалися плагіату представниками преси тих самих країн. Наприклад, одна з її значущих унікальних статей була частково дослівно скопійована різноманітними онлайн-ЗМІ. Зловмисники навіть не потрудилися послатися на своє джерело. Її єдиним доказом того, що її стаття є оригінальною, є дата її публікації.

Особисто я помітив «гріхи плагіату» на BuzzFeed: це медіа-джерело просто не здавалося мені надійним на перший погляд, тому що інформація, яку вони публікують, є безглуздою, а новини — безглуздими. Цікаво, чому у них так багато читачів. Переглянувши цей антиестетичний веб-сайт, я миттєво вирішив перевірити уривки з різних новин і вікторин на достовірність через PlagiarismSearch.com, і навіть не здивувався, виявивши цілі речення, скопійовані з інших джерел. Я б не сказав, що цей веб-сайт є колосальним плагіатором, але якщо ви звернете більше уваги, ви зрозумієте, що вони не можуть похвалитися особливою справжністю: більшість ідей не є новими, перефразованими та імітованими.

Інші приклади плагіату в ЗМІ

Однією із сумно відомих журналістів є Кендра Марр, яка працювала в онлайн-журналі Politico. Багато ідей її статей було вкрадено з матеріалів, написаних іншими, зокрема конкурентами періодичного видання, такими як The New York Times. «Лиходійка онлайн-медіа», як я б її назвав, не лише підняла певні думки та висновки, але й повторила точні звороти оригінальних авторів. На щастя, вона довго не могла приховувати свій проступок, оскільки ясновидиця запідозрила редакторів.

Іншим яскравим прикладом плагіату епохи інформації є випадок старшого автора юстиції The Daily News Шона Кінга. Цей випадок суперечливий, тому що він все ще ставить питання: хто справжній плагіатор, Кінг чи сама газета? Його називали псевдописьменником, який крав журналістські розслідування інших. Після того, як головний редактор дізнався про нібито порушення журналістської етики, він переглянув усі статті, написані Кінгом: він виявив три випадки, коли в написаних матеріалах не було вказано авторство. Отже, справедливість не була шматком пирога для Кінга чи це звинувачення було наклепом? Після скандалу письменник спробував захиститися в соцмережах, заявивши, що ця ситуація його приголомшила. Він стверджував, що пише справжні статті, на які іноді його надихають інші журналісти, але джерела згадуються: якось так сталося, що The Daily News прибрали авторство в його роботах. Навіть якщо автор не мав наміру плагіат, його помилка полягала в тому, що він не перевірив статті перед публікацією.

Я пропоную вам такі поради щодо запобігання плагіату, які корисні не лише для журналістів, а й для будь-яких інших авторів.

  • Будьте тим, хто знаходить матеріал. Не сидіть і не чекайте, поки хтось скаже вам, про що писати. Виберіть тему, яка вам здається важливою, і знайдіть подію, пов’язану з нею. Справжній журналіст зі своїм індивідуальним творчим підходом завжди в епіцентрі подій, тому ваше завдання не знайти першоджерело, а стати ним. Навіть якщо вам доведеться допитувати людей, ваші запитання мають вести початковий потік їхніх відповідей. Мабуть, ви вмієте цитувати інтерв'ю.
  • Якщо інформація, отримана іншим репортером, важлива для вас, позначте її належним чином. Репортери та блогери є суперниками, але не ворогами. Немає нічого поганого в тому, щоб ділитися даними з іншими, якщо ви віддаєте належне своєму колезі.
  • Перечитуйте і спите спокійно. Бути відданим автентичному самовираженню – це почесно, але різноманітна інформація може зіграти з вами жарт у вигляді криптомнезії чи самоплагіату: ви можете просто забути, що чули якісь факти раніше, і написати про них знову. Коректура захистить вас від ненавмисного плагіату.

Чи Інтернет зробив нас володарями неймовірних інформаційних таємниць чи він становить загрозу нашим власним винаходам і думкам? Якщо журналісти, які борються за надійні джерела та мають намір відкрити правду, вразливі до плагіату, особливо якщо вони поширюють свої цінні висновки по всій мережі, то як звичайні люди можуть захистити себе від злодіїв інтелектуальних творів? Єдине, що ми можемо зробити, це співпрацювати один з одним у наших благородних прагненнях подолати цю моторошну змію плагіату, яка здатна заповзти в найпотаємніші місця. Хоча ситуація з онлайн-медіа плачевна, їхня доступність є нашою зброєю. Ми можемо без особливих зусиль знаходити онлайн-сторінки та легко відстежувати їх походження. Якщо у вас є сумніви, скопіюйте статтю та відскануйте її за допомогою справжньої перевірки плагіату: усі темні таємниці будуть розкриті.

Так, це світ копіювання та вставлення, але якщо ви не хочете скопіювати та вставити свою версію, відкрийте новий документ із чистого аркуша та почніть писати: нехай слова течуть, як річка, де народжуються справжні ідеї!